Віктор Бондар: Вважаю, що держава має якнайменше втручатися в роботу медіа

Кандидат у президенти Віктор Бондар — народний депутат України, голова політичної партії та депутатської групи «Відродження» в інтерв’ю «Детектору медіа» заявив, що виступає проти популізму й демагогії, має економічну програму й досвідчену команду, яка зможе втілити всі передвиборні обіцянки в життя.

За словами пана Бондаря, фінансують його кампанію партійці, підприємці, прихильники партії «Відродження». Він проти заборон політичної реклами, мотивуючи тим, що це позбавить телеканали прибутків, а молодих кандидатів і партії — можливості донести свої ідеї до виборців.

«У період виборчої агітації ми будемо розміщувати комерційні матеріали в медіа, але всі витрати на ці потреби є прозорими: ми укладаємо зі ЗМІ офіційні договори для донесення нашої позиції, вся ця інформація буде вказана у звітах НАЗК», — каже кандидат.

За джинсу (приховану рекламу) в українських медіа, на його думку, мають відповідати власники видань, які не дотримуються журналістських стандартів та належного маркування під час публікації політичних матеріалів.

Пан Бондар підтримує всі медійні реформи, водночас вважає, що держава має якнайменше втручатися в роботу медіа.

— Пане Вікторе, назвіть три причини, чому громадяни України повинні проголосувати саме за вас.

— По-перше, я — не популіст, маю досвід державного управління і під час роботи в органах державної влади завжди працював на результат. По-друге, я представляю партію «Відродження», яка є хорошою альтернативою багатьом існуючим політичним силам. На відміну від більшості партій, «Відродження» є об’єднанням людей, які вже чогось досягли у своєму житті, людей, які керували найбільшими промисловими та аграрними підприємствами, мають чіткий план відродження економіки. По-третє, я маю команду, з якою ми спільно зможемо реалізувати нашу економічну програму та втілити передвиборні обіцянки в життя. Ми виступаємо проти популізму й демагогії, ми — за здоровий глузд.

— Яка у вас команда, скільки в ній членів? Кого ви бачите головою Адміністрації Президента в разі виграшу? Хто із політтехнологів зараз працює з вами?

— Я є народним депутатом-мажоритарником, а отже маю окрему команду на окрузі №191, що у Хмельницькій області, з якою ми оперативно вирішуємо проблеми регіону. Також працює команда партії «Відродження».

Щодо кадрових призначень у разі обрання мене Президентом України, можу сказати одне: всі посади, призначення на які належать до компетенції очільника держави, обійматимуть фахівці високого рівня. Професіоналізм стане головним критерієм відбору претендентів.

— Хто фінансує вашу президентську кампанію?

— Партійці, підприємці, прихильники партії «Відродження». Цю інформацію буде опубліковано у вигляді проміжного й остаточного звіту на сайтах ЦВК на НАЗК з усіма даними по внесках до виборчого фонду кандидата.

— Як ви збираєтеся вирішувати проблеми Донбасу і Криму? Конкретні механізми та інструменти?

— Чого найбільше боїться Росія? Що Україна стане успішною. Тому, крім вимог чергових санкцій і забезпечення зброєю, нам необхідно говорити з міжнародними партнерами про надання країні цільових ресурсів, кредитів для розвитку української економіки та промисловості.

Кремлю складно буде парирувати економічним успіхам України. На Донбасі почнеться «розрив свідомості», Крим збунтується, бо скаже: куди нас загнали? Проблема в тому, що в нинішньому уряді немає сильних економістів, промисловців, транспортників, енергетиків, які могли б усе це прорахувати.

Друге: необхідно залучати до переговорів щодо подальшої долі українського Донбасу та Криму Сполучені Штати Америки, як одну з країн, що гарантувала Україні безпеку в рамках Будапештського меморандуму. Я переконаний, що війну в Україні можливо завершити лише дипломатичним шляхом. Однак нашій державі потрібно зберігати тверду позицію, щоби питання Донбасу та Криму постійно було у фокусі міжнародної політики.

Кандидати у президенти, які обіцяють повернути Крим за один день, брешуть. Сьогодні ніхто не може швидко вирішити цю проблему. Позиція Росії багато в чому залежатиме від конфігурації політики в Україні після виборів.

— Як ви ламатимете олігархічні монополії в економіці?

— В Україні не буде олігархічних монополій, якщо встановляться однакові правила гри для всього бізнесу. Коли держава та політики не будуть втручатися у справи бізнесу, тоді ринок в усьому розбереться самостійно.

— Як ви охарактеризуєте роль медіа у висвітленні вашої кампанії? Чи є прямі відмови від ефірів, якщо так — із якої причини? Які телеканали (інші медіа) вас підтримують, а які ігнорують як кандидата у президенти?

— Роль медіа під час виборів справді є надзвичайно значущою, молоді політики, партії через телебачення та пресу мають можливість донести свою позицію. Я намагаюся співпрацювати зі всіма медійними ресурсами, як на центральному, так і на регіональному рівні, щоб ознайомити виборців зі своєю передвиборною програмою.

Так, отримати медійні майданчики в період кампанії справді складніше, але я більше пов’язую це з великою кількістю кандидатів на пост глави держави. Втім, не можна заперечувати й фактора впливу власників медіаресурсів на зміст ефірів, а в період виборчих кампаній це особливо відчутно. Але для запобігання подібних випадків ми маємо такий державний орган, як Національна рада з питань телебачення та радіомовлення.

— Якою буде роль медіа в цій президентській кампанії? На що, на вашу думку, вони вплинуть? Можете коротко розповісти про «карту» підтримки тими чи іншими медіа, передусім телеканалами, кандидатів у президенти? Хто кого просуває та, навпаки, «мочить»?

— Це питання краще адресувати експертам ринку медіа, які зможуть відстежити певні тенденції та пояснити професійно.

— Якою буде головна технологія влади в цій кампанії? А ваша? Ваших конкурентів, які теж опозиційні до влади?

— Наші технології під час президентської виборчої кампанії не будуть якимись екстраординарними. Головний акцент — це зустрічі з людьми та донесення нашої позиції під час ефірів на українському телебаченні, розповсюдження нашої агітаційної продукції для того, щоби повідомити українським виборцям, що президентські перегони — це не тільки три набридлі всім прізвища. Є серйозна альтернатива чинним політикам — це партія «Відродження».

— Соцопитування засвідчують утому громадян від великої кількості негативу в інформаційному просторі. Чи будете ви використовувати у своїй кампанії не лише критику, а й конструктивні меседжі?

— Я завжди — й у парламенті, виступаючи з трибуни, й на всіх телеефірах, і під час зустрічей із людьми — говорю чесно; якщо критикую — то за справи, а не заради критики, й закликаю представників української влади до конструктивних рішень та реакції на озвучені мною проблеми. Ми з нашою командою партії «Відродження» не працюємо за принципом «чим гірше, тим краще», на відміну від багатьох інших партій та політиків, які називають себе опозиційними. Якщо я критикую, то завжди пропоную спосіб вирішення проблеми. Так було і до президентської кампанії, так буде і в період її проведення.

— Чи доводиться учасникам виборчої кампанії платити за розміщення матеріалів про себе в медіа поза рекламними площинами? Якщо так, то як це відбувається? І як це можна змінити в майбутньому?

— Так, у період виборчої агітації ми будемо розміщувати комерційні матеріали в медіа, але всі витрати на ці потреби є прозорими: ми укладаємо зі ЗМІ офіційні договори для донесення нашої позиції, вся ця інформація буде вказана у звітах НАЗК.

Якщо ви маєте на увазі таке явище, як джинса в українських медіа, то ці питання краще адресувати власникам видань, які, скажемо так, не дотримуються журналістських стандартів та належного маркування під час публікації політичних матеріалів. Але я розумію, чому таке явище досі існує в Україні: вартість реклами в медіа є достатньо низькою й не дозволяє ЗМІ вийти на самоокупність, існувати виключно за рахунок надходжень коштів від реклами. Це питання комплексне, і для нього немає швидкого рішення.

— Хто очолює вашу прес-службу? Скільки в ній працівників? Яким є головне завдання тих, хто забезпечує медійний супровід вашої кампанії?

— Катерина Сержан керує прес-службою партії «Відродження» й забезпечує супровід моєї президентської кампанії в медіа. Головне завдання для моєї команди в питаннях співпраці з медіа — це повнота висвітлення інформації та оперативність.

— Хто веде ваші акаунти в соцмережах? У яких?

— Маю особистий акаунт та публічну сторінку у Фейсбуку, а також акаунт в Інстаграмі. Висвітлювати у Фейсбуку політичну діяльність мені допомагає моя команда, особисті ж акаунти у Фейсбуку та Інстаграмі веду самостійно.

— Чи розроблені штабом якісь новації в рекламній кампанії в медіа? В чому її фішка?

— «Фішка» полягає не стільки в методах ведення рекламної кампанії, скільки в суті нашої політичної команди партії «Відродження» — ми люди справи, представники української промисловості, які працюють на результат.

— Чи підтримуєте ви ідею заборони політичної реклами взагалі або принаймні на телебаченні? Чому?

— Вважаю, спочатку потрібно запитати, що про таку ініціативу думають самі українські телеканали. Навіщо забороняти рекламу, яка є можливістю отримання доходу для телеканалів і водночас можливістю, до прикладу, молодій політичній силі заявити про себе? Я не зовсім розумію логіки такої заборони. З одного боку, ми говоримо про те, що існування джинси в українських медіа — це погано, а з іншого — хочемо перекрити українським телеканалам заробіток під час виборів. Тож виникає питання: як тоді ми плануємо будувати прозорий ринок ЗМІ в Україні?

— Які медійні реформи ви підтримуєте: суспільне мовлення; реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ; фінансова прозорість медіавласності?

— Я вважаю, що наразі в Україні створено чимало умов для прозорого ринку медіа, діє законодавча норма про обов’язковість оприлюднення бенефеціарів ЗМІ, що є правильно. Запущена реформа та створене Суспільне мовлення, яке, втім, поки не змогло виконати тих завдань, які покладав на нього парламент. Але реформу розпочато, і, я думаю, найближчими роками ми побачимо справді народне Суспільне.

Загалом я вважаю, що держава має якнайменше втручатися в роботу медіа. Я виступав і проголосував проти законопроекту щодо заборони роботи інтернет-ЗМІ, яким пропонувалося запровадити в Україні можливість закриття сайтів без рішення суду. Якщо йдеться про антидержавну діяльність ЗМІ, російську пропаганду в Україні, про відкриття фейкових сайтів, які створюють інформаційні хвилі в Україні, — то так, це є проблемою. Але для того існують спецслужби, існують відповідні департаменти в СБУ. Вони мають усі можливості, щоби боротися з таким явищем і давати вчасну оцінку інформаційним загрозам, які існують в інтернет-мережі. Те ж саме стосується й українських телеканалів. У нас достатньо контролюючих та державних органів для того, щоб давати відсіч таким загрозам.

Інформаційна політика України має контролюватися державою тільки тоді, коли йдеться про антиукраїнську пропаганду, розпалювання міжнаціональної ворожнечі тощо. Але якщо людина має свої ідеологічні погляди й висловлює їх відкрито, це не може переслідуватися й обмежуватися.